Я стою на краю

і латаю затаскані ляси.

Не чіпати ляльча,

 не ховати печаль –

неосяжність не просить прикраси.

Відчай стогне й реве,

вітер коси вбік рве –

не зупинить сумління спокуси.

Я стою на краю –

з серця жадібно п'ю –

ні, не просять дощу рясні роси.

Небо дихає в даль,

хмари кутають жаль

і не видно зірок проти сонця.

Не питаю чому,

не питаю куди,

лиш за Янголом йду охоронцем.

Ріже камінь живцем

ноги дані Творцем –

спека смокче й випалює очі.

Не вважайте взірцем,

не рахуйте кінцем,

як Бог дасть –

доживемо до ночі.

08/2008

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67