Рими Кохання

Якби тебе я не зустрів,
я б тебе вигадав наразі
і долі наші пензлем сплів би
у душах спільному екстазі…


Шалений потяг нас проніс 
	крізь кригу сумніву й печалі – 
Від сірих кам'яних мостів 
	у глибину карибських далей. 

Гарячий подих, легкий стан, 
	зірниць бажання, ніжність слова…
На мить завмер, на мить помер 
	і вже назавжди втратив мову. 

Без зайвих слів, лиш тихий спів 
	й вино холодне від безсоння – 
В безодні мрій час встряг в імлі, 
	ми в нього в вічному полоні.

Лиш непомітно десь зоря 
	світанком вилилась на небо – 
Мені пора, прости й прощай, 
	не проводжай мене – не треба… 

10/11/2008