Думи Римами

У буревії вою ночі 

шаленим подихом життя 

штовхає в небо поза очі 
	
до піднебіння небуття. 

Нестримно голос дзвоном лине, 
	
невпинно серце завмира – 

від щастя, 

	подиву, 

		  провини, 

і щосекунди, щохвилини – 

	то прірва поруч, 

		           то гора… 

28/10/2008