Тримтять заклопотані чвари
під тиском зневічених дум.
від посмішки кропом їх шпарить
і сяйво калічить їх ум.

Не можуть вони пробудитись 
від марева вершників сну,
їх сонце бажає втопитись, 
їх небо вже котить по дну.

З гори сині очі все бачать,
з гори кольори яскравіш...
ті очі сердечно так плачуть,
та далі ідуть босоніж.

Очам тим я сили бажаю
і ніжності серцю й вогню,
нехай воно сяйвом палає
і душі в вогні оживуть. 

11/03/09

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67