Думи Римами

Я не сплю, рахую зорі, 
	небо дивно поглядає. 
Світ завмер і лише море 
	хвилями собі гойдає. 
Де мій сон, де щастя, горе, 
	  доля де, хто-небудь знає?
Сам на сам із тихим часом, 
	та і він кудись тікає.
Рясним променем пірнає 
	   в душу думка про любов…
Хто шукав її, той знає – 
	     лиш знаходиш, губиш знов. 
Ну чому це полювання 
	не спиняється нараз?
От якби спіймати хвилю, 
	от якби спинити час… 

30/10/2008