Думи Римами

Як розбитий човėн 
я на хвилі у шторм 
про маленьку лиш шлюпку вже мрію.
Де подівся запал, 
куди зник блиск знамен,
чому світ більше серце не гріє?
Я не впав ще на дно,
як не тягне воно,
а натомість хапаюсь за небо.
Та питання за що, 
та чому і кому
тепер моє життя таке треба?
Як боротись мені, 
коли в марності дні -
без причини і цілі не жити.
може випити чай 
та забути печаль,
але чаєм цей шторм не залити. 
Слава Богу, що є 
ще на світі зоря, 
що мене на долонях тримає.
Як не важко плисти, 
як не больно грести,
я доплисти собі обіцяю. 

15/04/09