Думи Римами

Смереками, тополями – 
	Дорогами, мов хвилями
		Ми їхали безудержно
			Мовчазно в вирі дум...
У просторі завмер весь час,
	Відбитки людських лясощів
		Розхитують перетини
			Душі, звертають ум...
Прощаю свого ворога – 
	Молебінь вітром віється,
		У небі хмари рідшають – 
			Не хочеться дощу!
Розплетено сумління мрій,
	О Господи, що ж діється?
		Без принципів та з вірою
			Я все ж таки прощу!
А попри теплі витоки 
	Із пащі звіра реготом,
		В білизні заплюндрованій,
			Але з вогнем в очах
Я серцем проведу вітри – 
	Від пагорба до пагорба – 
		І вже не згасне в злагоді
З минулим мрій свіча...

30.07.09