Думи Римами

Крихітні лярви зненацька, 
стрикаючись в глибині 
примарності меж коливання, 
лягли й зачаїлись на дні. 

А там на безрухому плаї
накритому глибою віх 
відсутні потоки пізнання, 
й розбещують ціпи утіх. 

В контексті шаленого зуду, 
на радість пройдисвітнім снам 
зібралась тих лярв ціла груда 
і став з них точитися срам. 

А десь на горі в синім морі 
човном дикий люд гомонів 
і ледь повмикали їм зорі, 
як люд той від щастя здурів... 

Почали розхитувать човен 
у пристрастях млявих забав 
і зрушились лярви придонні 
і стали здійматись до лав. 

І хвиля заграла у штормі 
під регіт вертепних тварюк 
і душі розгойдані морем 
тягнуло на дно задля мук. 

Навіщо ж було копирсатись 
так нехтуючи зоресяй, 
коли нас створили кохатись 
у щасті, що ллє небокрай?  


01.02.11