Думи Римами

Я став. 
Зупинився. 
Кругом озирнувся.
Не видно ні плаю ні гір.
Я сів. 
Зажурився. 
Так сильно втомився, 
Що з темінню злився мій зір.
Я ліг. 
Помолився.
Такий жах наснився,
Що ніби скінчився вже я...
Я вмер. 
Засвітився. 
Із всесвітом злився
Й несе мене геть течія.
Я зміг. 
Пробудився.
З дощу сил напився.
І знову рушив у путь... 
Іду. 
Не спинився.
З минулим простився.
В майбутнє – у пошуках суті!

14.05.11