Думи Римами

Поперечні лінії 
	У просторі інію
Лягають під ноги 
	На сферу підлоги
Й поскрипують римами 
	Безсніжнії зими ті,
Що міряють віхами 
	      Й святковими втіхами.

Невмитими ранками, 
	В обідню сніданками
Кружляє нас колами 
	Під вбраними зорями.

І ллється душа на млин 
	Сердечних глибин й вершин,
Її я закутаю 
	Й відпущу лиш взутою -
Нехай собі йде у світ, 
	Шукає собі свій рід.

А я ж поки запалю 
	Маленьку свою зорю,
Щоб гріла мене вночі 
	Й світила як від свічі.

Дрімотою зморений…
	 Лягаю під зорями.

14.01.12-18.11.13