Думи Римами

На геть занедбаній шпалері, 
           де дотик майстра час сховав, 
Крізь скло спокуси промінь мріяв, 
           розлитись полум'ям бажав. 
Не озираючись в минуле, 
           не заглядаючи вперед,  
Пірнула мрія у надію 
           рожевим спалахом комет. 
І підхопивши вітру подих, 
           злетівши до самих небес, 
З безмежним сяйвом злився промінь, 
           та вже за мить  згорів і щез. 
Але з тим спалахом кордони, 
           кайдани льодяних сердець 
Стекли водою, і вже дзвони 
           вітали променя кінець…

30/11/2008