Думи Римами


Я жадібно п’ю 
	         із відкритого серця,
Без тіні сумління 
	 стискаю до ран.
Лиш біль б’є у душу, 
	   вона пече перцем 
Із нею, як завжди, 
	   я знов сам на сам.
Вирує безмежність 
	і ріже світ очі -
Тамуючи подих 
	      я роблю лиш крок - 

І падаю...

Без пам’яті падаю 
	 в пащу злій ночі,

Падаю...

А кров шаленіючи 
	  в скронях клекоче,

Падаю...

Подих спинився,
	        хребет жах лоскоче – 

Падаю..
	         Падаю... 
		                  Падаю я.

03/12/2008