Рими Кохання

Я чекав на свято долі, 
           розмальовував вітри, 
але хмари в дощ зібрались 
           й замочили мрій мости. 
Наглий промінь ледь пробився 
           крізь неспокій і печаль 
і лишив свій слід на небі 
           вирушаючи у даль.
Та його світіння щастям, 
           його дивна чистота  
засліпила світ забвінням 
           й розбудила благодать.
Грайте ж соколи в цимбали, 
           лийся піснею струна, 
щоб зустрілась з світлом ясність, 
           щоб хитнулась сліз стіна. 
І рожевими літами 
           розмалює небосхил 
віх розмочене сумління 
           і додасть натхненню сил. 
То ж радійте дітворою, 
           розчиняйтесь у красі, 
відкорковуйте кохання 
           й змийти хмари у росі!  

19/01/2009