Рими Кохання

Багаття розкладено, 
тліє мов з ладану,
Вогонь затаївся мов дух.

Зібрали минуле ми 
руками голими,
Склали з багаттям той брухт.

Прошу, гори собі, 
пеплом лети собі
Я вже не хочу нести.

Я віддаю вогню 
рану і біль мою, 
З Богом – прощай і прости...

Лиш мережевий сон 
про весняний перон
Я не віддам, не проси.

Вітер збудив вогонь, 
сльози течуть з долонь - 
В подиху сяйво краси.

20/05/09