Рими Кохання


Шелест трав, незримий подих,
	Легкість стану, вічність дум.
Барви, барви, барви всюди,
	Лиш тоненько свище сум.

Влітку пісня лине даллю,
	Ллється рясно щастя з хмар 
Та чомусь троянди плачуть 
	від спокусливих примар. 

Ліжко досі не прибране, 
	Ще запалені свічки,
Поруч небо, поруч воля,
	Щастя поруч, але ні,
Не сягнути до нестями, 
	не розрізати печаль,
Не дістати зорь руками, 
	марно все, і трохи жаль…

Жаль, що замість кухля щастя,
	Забажали моря ми, 
Жаль, що літня злива страсті 
	одяглась в сніги зими.

Та не змусить крига ночі 
	нас згасити серця жар,
Варто лиш побачить очі, 
	що горять, сіяють, хочуть…
Решта – попіл, решта – пар. 

11/11/2008