Рими Кохання

Додало наснаги відверте зізнання,
Щирість збудила весну.
Радістю з моря пахне кохання,
Як я тепер сам засну?

Ти підійшла до мого столу,
Я тебе зором вітав.
Сіла напроти, завела розмову,
В відповідь я лиш мовчав.

Вбрана у хмари, очі із неба,
Ласо спустошила сік.
Хто ти така і що тобі треба?
Зайвим питанням йде лік..

Ти вже мовчала, усмішкою п’яна,
Боже, ти геній краси!
Щирість ромашки в маки убрана,
Троянда із смаком роси.

Так непомітно твій подих відкрився
Сяйвом у розрізі хмар - 
Я у полоні твоїм опинився
В пестощах ніжних стожар.

Зникла за миті, лиш запах квітів
Лишила мені до смаку
Я ж знов у мріях несамовито – 
Як я тепер сам засну?

21/05/09