Серенади нагло плачуть,
	Теплий вечір, Дощ паде...
Я тобі відкрів всі двері – 
	До висот самих небес.
Невігласно простір парить,
	Розбуртовує уми,
Через подих серце стогне, 
	Розрізає світ пітьми.
Ми, п’янкі від власних збочень 
	Та ілюзій марева
Розмальовуємо ночі 
	Та чекаєм зорепад. 

04.06.09

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64