Рими Кохання

Як тісно у небі тим зорям,
Що взяли вчорашнє в політ.
Як моторошно мабуть тополям,
Що дивляться в небо крізь дріт.

Крізь дріт, що малює уява,
Заправлена згадками сну...
Забути! Щоб збочена правда
Не вела з майбутнім війну! 

Я рву всі кайдани на шмаття,
Наразі у небо палю
Минулого зайве багаття – 
За вітром пускаю золу!

Гори собі в сонця промінні,
Лети собі з богом в поля,
Я з серця зніму павутиння
І знову засвітить зоря!

Зоря, що у мареві щастя
На пар перетворює лід
І в вирі кохання і страсті 
Я знову здіймаюсь в політ!

11.08.09