Рими Кохання
Без сили впаду я на землю
І пошебки крикну до неба:
Хіба є на світі спасіння
Від марності щастя без тебе?
Лиш шелест хмільної полині
Мені відповість в переспів:
Спасіння всередині тебе,
А щастя живе серед снів.
Зажмурю я очі крізь сльози
І попри лоскотний вітрець
Засну у колисці із травів
В блаженному щасті.
Кінець.
10.02.10
