Рими Кохання

Без тями покинуті ринви, 
	без зиску залатано шви, 
Немає вже благословення 
	на мирні надії і сни.
Розхрістана стегнами доля 
	в полоні свавілля думок,
Без віри, надії, любові 
	на щасті іржавий замок. 

Стисни мою руку так ціпко, 
	як може лише дикий жах,
Візьми мою душу в обійми, 
	розріж мою долю на двох. 
Прости, що запалюю свічку 
	в долонях загублених втіх,
Прийми мене вірного волі 
	під важкістю змочених стріх.

Прости, що в немилості болі 
	і в лоскоті вогких очей
Кричу правду відчаю в даль я 
	під ковдрою темних ночей.
Мені є багато сказати, 
	ще більше промовчати є, 
Та сили бракує мовчати, 
	так сяє кохання моє!  

09/01/2009