Рими Кохання
Чорні очі зірницями ріжуть вітрила,
що п'ють з вітру наснагу, його смокчуть душу.
Там далеко за краєм, за самим небосхилом,
море в небо тікає, і я іти мушу.
Небезпечним сумлінням зітхає безмежність,
хвилі кутають ноги, хитають серця,
але ціпко вхопилась за страх обережність
і не чути фанфари, та й не видно кінця.
11/01/2009
