Рими Війни

Час Настав!

Ще вчора жили ми у мирі
І переймалися буттям.
Сьогодні ж душі наші в вирі
Передчуття кінця життя.
 
Так романтично ми стояли
На розі схрещених доріг.
Ми мерзли, але сподівались,
Щоб глузд над черню переміг.
 
Нас били, нас кидали в тюрми,
Лиш карбували волі дух.
А ми стояли, з небом в думах,
Молились Богу щоб звір вщух.
 
Та він не зник і серед поля
Лишив по собі крові слід
І серце скривджене вкололо,
І сльози  розтопили лід.
 
Тож ми крізь біль земної втрати
Зібрали волю у кулак
І долю свою в руки брати
Пішли і дух наш не забрак!
 
У крові нам  топили душу,
Пожежа спалювала нас.
Та спрага миру мабуть мусить
Війною зцілювати час.
 
Лягли у землю сто героїв,
Віддавши долю за всіх нас,
З любов'ю в серці замість зброї
Вони зустріли смерть в амфас.
 
Ми, ще живі, в боргу Героям,
Серця в молитві каяття!
Їх подвиг нас сподвиг до бою
За мир, за щастя, за життя!
 
19.01.2014 - 10.03.2014